квітка – орган статевого розмноження

Мета: надати учням поняття про квітку як головний репродуктивний орган рослини, розкрити її суть, як видозміненого пагону, поглибити знання про будову рослинної квітки та біологічне значення її основних частин; розвивати вміння виявляти подібність у будові і зовнішньому вигляді квіток різноманітних рослин, формувати вміння розпізнавати різні органи квітки; виховувати естетичні цінності, любов та бережливе ставлення до природи.

Тип уроку: комбінований

Основні поняття та терміни: квітка, квітконіжка, квітколоже, оцвітина, чашечка, віночок,  тичинка, маточка, зав’язь.

Методи навчання: індивідуальне та фронтальне опитування, розповідь з елементами бесіди, демонстрація таблиць, малюнків, плакатів, фото різноманітних квіток, лабораторна робота, прийоми «Інтелектуальна бесіда», «Проблемне питання».

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Прийом «Інтелектуальна розминка»

1.                      Що таке розмноження?

2.                      Що таке вегетативне розмноження в рослин?

3.                      Які бувають його типи?

4.                      Що таке природне і штучне вегетативне розмноження?

5.                      Як відбувається природне вегетативне розмноження?

6.                      Як відбувається штучне вегетативне розмноження?

ІІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності

У 1818 р. натураліст Жозеф Арнольд подорожував тропічними лісами Суматри. Він побачив величезну квітку, що ніби була приклеєна до землі. Від неї йшов сильний неприємний запах гнилого м’яса. Квітка мала діаметр 1 м і масу 5 кг. У неї було п’ять червоних з плямами пелюсток, злегка загнутих на кінцях. Посередині квітки була впадина з великою кількістю тичинок і маточок. На честь ученого, котрий вперше побачив і описав цю квітку, її назвали рафлезією Арнольда. Листки у цієї рослини відсутні. Вона паразитує винятково на дикому винограді.

Отже, сьогодні на уроці ми детально розглянемо будову квітки, їх різноманітність.

Проблемне питання:

— Чи задумувались ви колись про те, яке значення для рослини мають квітки. Як ви думаєте, з чим може бути пов’язана величезна різноманітність квіток за розмірами, будовою та формою?

IV. Надання нового матеріалу

КВІТКА ТА ЇЇ БУДОВА

Квітка – це спеціальний орган насінного розмноження рослин. Вона представляє собою вкорочений та обмежений у своєму рості видозмінений пагін, що є репродуктивним, тобто генеративним органом.

У рослинній квітці розрізняють такі частини оцвітину, маточку і тичинки. Знаходяться вони в квітколожі. Це розширена частина квітконіжки. Квітконіжка представляє собою видовжене продовження стебла. В тому випадку, коли квітконіжки укорочені та непомітні, то такі квітки називаються сидячими. До них належить конюшина, подорожник, соняшник.

Оцвітина квітки складається з окремих чашолистиків та пелюстків, які утворюють віночок. Квіткова чашечка та віночок існують вільно-пелюсткові (наприклад, малина, грицики, шипшина) та зросло-пелюстковимі (дзвоники, картопля, кульбаба). У випадку, якщо в оцвітині квітки є і чашечка, і віночок, то така оцвітина називається подвійною, а коли віночок і чашечка не виділяється, то оцвітина проста.

Якщо крізь квітки можна уявно провести кілька площин симетрії, то їх називають правильними. До них належать такі рослини як яблуня, гвоздика. А якщо одну або навіть жодної — неправильними. Це відомі всім шавлія та квасоля.

Основні частини квітки рослини – це маточка і тичинка.

Тичинка утворюється пиляком та тичинковою ниточкою. Пиляк містить  4 гнізда, в яких формується пилок.

Маточка складається із нижньої дещо розширеної частини, так званої  зав’язі, видовженого стовпчика (може бути не в всіх квіток) та верхньої частини, яка називається приймочка маточки. На внутрішніх стінках рослинної зав’язі міститься один чи декілька насінних зачатків. Зовнішні покриви насінного зачатку між собою не зростаються, таким чином залишається отвір, який називається пилковхід. Із цього насінного зачатку в результаті запилення і запліднення формується насінина, а із зав’язі утворюється оплодень. Разом вони формують плід. Також інколи в утворенні плоду приймають участь деякі інші частини квітки, досить часто ним є квітколоже.

РІЗНОМАНІТНІСТЬ КВІТОК

За положенням квітки розрізняють зав’язь нижню та верхню.

Ті квітки, які мають і маточки, і тичинки називаються двостатевими. А ті, що мають лише маточки — маточкові або ж лише тичинки – тичинкові. І перші і другі – відносяться до одностатевих.

Тичинкові або ж  маточкові квітки бувають розташовані на одній рослині, тоді вони називаються однодомними або на різних — дводомними.

V. Закріплення знань і вмінь

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА N 9. БУДОВА КВІТОКи

Мета: познайомитися на практиці з будовою та різноманітністю квіток; навчитись їх визначати.

Обладнання й матеріали: зразки та колекції рослин, які мають різні типи квіток, лупа, підручник, зошит.

Хід роботи

1. Уважно розгляньте наявні у вас квітки. Зрівняйте між собою їхню будову.

2. У квітках знайдіть наступні елементи: маточку, тичинку, квітконіжку, квітколоже, оцвітину.

3. У зошитах замалюйте схему будови квітки, на якій позначте головні елементти квітки.

4. Відберіть квітку, яка має тичинку. В ній відокремте тичинку, а на ній знайдіть тичинкову нитку та пиляк.

5. У зошитах намалюйте тичинку, а на ній позначте тичинкову нитку та пиляк.

6. З квітки з маточкою відокремте маточку. Знайдіть на ній зав’язь, рильце маточки, стовпчик.

7. Замалюйте в зошит маточку та позначте основні її елементи.

8. Наявні у  вас квітки розподіліть на дві групи. В першу зберіть квітки, які мають просту оцвітину, а іншу — з подвійною оцвітиною.

9. Підрахуйте скільки членів оцвітини в квітках.

10. Знайдіть серед квіток правильні й неправильні за симетрією.

11. Знайдіть одностатеві квітки та двостатеві.

12. На основі отриманих данних заповніть таблицю

Різноманітність квіток

Рослина	Кількість чашолистків, зрослі чи ні	Кількість пелюсток, зрослі чи ні	Правильна квітка чи неправильна	Одностатева чи двостатева
Яблуня Тюльпан Шипшина Нарцис Вишня Дзвоники Фіалка Суниця	5, не зрослі Відсутні 5, не зрослі 5, зрослі 5, не зрослі 5, не зрослі 5, не зрослі 10, не зрослися	5, вільні 6, вільні 5, вільні 6, вільні 5, вільні 5, зрослися 5, вільні 5, вільні	Правильна Правильна Правильна Правильна Правильна Правильна Неправильна Правильна	Двостатева

13.Зробіть висновок про функції які виконує кожна з частин квітки.

VI. Підведення підсумків

VIІ. Надання домашнього завдання. Опрацювати § 32, закінчити лабораторну роботу.

Загальна характеристика  Голонасінних.

Мета: ознайомити учнів із загальними ознаками голонасінних рослин; сформувати поняття про особливості будови і розмноження  голонасінних; розглянути переваги голонасінних перед вищими споровими рослинами; продовжувати формувати логічне мислення, розвивати уяву, пам'ять, уміння робити логічні висновки; здійснювати екологічне й естетичне виховання учнів; виховувати дбайливе ставлення до природи.

Тип уроку: комбінований.

Методи навчання: індивідуальне та фронтальне опитування, розповідь з елементами бесіди, демонстрація зображень різноманітних Голонасінних, малюнків, плакатів, таблиць, фото, самостійна робота з підручником, прийоми «Інтелектуальна розминка», «Доповни речення», «Вірю – не вірю».

Хід уроку:

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

Прийом «Інтелектуальна розминка»

1.                  Назвіть найхарактерніші ознаки папоротеподібних?

2.                  Чому спорангії в папоротей розміщені з нижнього боку листків?

3.                  Де поширені папоротеподібні?

4.                  Які папороті поширені в Україні?

5.                  Яке значення папоротеподібних у природі?

6.                  Яку роль відіграють папороті в житті людини?

Прийом «Доповни речення»

1. Покоління, що переважає в життєвому циклі папоротей. (Спорофіт)

2. Зібрання спорангіїв у мохів. (Коробочка)

3. Наукова назва зозулиного льону. (Політрих звичайний)

4. Зібрання спорангіїв у хвоща. (Спороносна зона – стробіли)

5. Найбільший за кількістю видів відділ серед спорових рослин. (Мохоподібні)

6. Вони свої спори містять на нижньому боці листків. Вони мають кореневища. (Папоротеподібні)

7. Їхні спори застосовують для пересипання деталей, в піротехніці та для феєрверків. (Плауноподібні)

8. У цього відділу є літні та весняні рослини. (Хвощеподібні)

9. Ця рослина є лікарською. Вона є індикатором кислих ґрунтів. (Хвощ польовий)

10. У мохів функцію коренів виконують … (ризоїди)

11. Зміну статевого покоління нестатевим у циклі розвитку вищих спорових рослин називають…  (чергування поколінь)

12. У хвощеподібних фотосинтез відбувається у… (стеблі).

ІІІ. Повідомлення теми та мети. Мотивація навчальної діяльності.

Діти чи знаєте ви, що …

·                    Природа – це бездонна діжка, а ліс – це скатертина – самобранка

·                    Ярослав Мудрий тисячу років тому видав указ про суворе покарання за вирубання та підпалювання лісу.

·                    Петро І заборонив нищити ліс під ріллю по берегах річок, вирубати цінні породи дерев.

·                    Основні принципи взаємин в українському суспільстві визначається Конституцією України, де в статті 66 визначено:

·                    Кожний громадян України забов’язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Вчитель: Тисячоліттями людина використовує ліс – вічнозелене багатство. Діти, які у Вас слова асоціюються з словом ліс? (діти говорять слова, вчитель записує їх на дошці – хвоя, шишки, сосна, ялинка)

Вчитель: Тема нашого уроку «Загальна характеристика Голонасінних рослин»

На сьогоднішньому уроці ми познайомимося із загальною характеристикою голонасінних, вивчимо особливості будови й життєдіяльності, прослідуємо еволюцію голонасінних, чому вони вічнозелені.

Відповіді на ці запитання ми дізнаємося на уроці.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Еволюція Голонасінних.

Мезозойську еру в історії Землі називають ерою Голонасінних. Вони панували на Землі, бо мали переваги над споровими. Це були перші насінні рослини і вони були схожі на папороті. У пермському періоді вже значно поширилися хвойні рослини, які розмножувалися за допомогою насіння. Поява насінини – це значний ароморфоз в еволюції рослин. Насіння на відміну від спор захищене від висихання насінною шкіркою, велике за розмірами, тобто має великий запас поживних речовин, необхідний для проростання й розвитку зародка. Насінина швидко дозріває, а розмноження відбувається без участі води.Гаметофіт  голонасінних розвивається за рахунок поживних речовин спорофіта. Спора – це одноклітинне утворення, яке дає гаметофіт, а насінина – багатоклітинне утворення, що містить зародок і запас поживних речовин для його розвитку.

  Весною в основі молодих пагонів видно скупчення зеленувато-жовтих чоловічих шишок. У них достигає пилок, деформуються чоловічі статеві клітини.

Жіночі шишки поодинокі, червонуваті – бурі і розмішені на верхівках молодих гілок. На жіночій шишці зверніть увагу у вас шишки на столі лежать  дуже добре видно центральну вісь, на якій знаходяться покривні й насінні луски на яких лежать відкрито насінні зачатки. Як тільки пилок потрапляє на насінні зачатки відбувається запилення. З пилкового зерна проростає пилкова трубка – це шлях до яйцеклітини, де рухаються два спермії отже у голонасінних пилкова трубка дає можливість процесу запліднення відбуватися без води. Із заплідненої зиготи формується зародок.

Учитель: Діти, а які життєві форми рослин ви знаєте (Діти відповідають, що існують життєві форми рослин – це дерево, кущі, трави), а які ж характерні життєві форми для Голонасінних?

Відповідь учня:Для гологасінних характерні життєві форми це дерева, кущі, переважно вічнозелені рослини.

Вчитель:  Діти, сьогодні відомо близько 800 сучасних видів Голонасінних рослин. Голонасінні поширені на всіх континентах. Голонасінні розмножуються насінням, але у них відсутні квітки і плоди. Це дерев’янисті переважно вічнозелені рослини. В одних видів листки великі, розсічені, а інші дрібні, найчастіше у вигляді голок, лусок. До відділу Голонасінних належить кілька класів, але переважна більшість видів Голонасінних об’єднана в клас Хвойні, назва класу походить від листків, що мають вигляд голок, які ще називають хвоя, їх називають іще шишконосними – через шишки, у яких знаходиться насінина. Представниками класу хвойних є сосна сибірська, ялинка Європейська, модрина, яловець, кедр.

Листки, або хвоя сосни мають зелений колір, листя у вигляді голок, які мають округлу або ребристу форму на поперечному розрізі. Сосна однодомна рослина. На парті у мене гілочка сосна з маленькою шишечкою. Шишки – це вкорочені та обмежені у рості видозмінені пагони, у яких листки перетворені на луски. У сосни є чоловічі та жіночі шишки. Моя гілочка сосни має червонуваті шишки – це жіночі, у яких є два насінних зачатки. Чоловічі шишки –сіро-жовті, на кожній лускі розміщені по два пиляки, в яких відбувається формування пилкових зерен, які вітер переносить на великі відстані.

А чому вітер так легко переносить пилкові зерна?

Пилкове зерно вкрите двома оболонками, у двох місцях ці оболонки мають між собою заповнені повітрям порожнини, які полегшують пилок, тому вітер переносить його на великі відстані.

Отже діти рід Сосна найвідоміший серед хвойних рослин. Сосна – світлолюбива рослина. В Україні із загальної площі лісів у 8,6 млн. га на соснові припадає 2,2 млн. га . 1 га 50- річного соснового лісу виділяє за рік 5,6 тонн О₂ та понад 500 кг летких речовин – фітонцидів.

Вчитель: Діти, а де ж використовують сосну звичайну.

Неабияке значення сосни звичайної у медицині. Кожна хвоїнка – очищувач повітря. Фітонциди – легкі речовини вбивають збудників туберкульозу. Тому повітря в соснових лісах цілюще, майже позбавлене мікроорганізмів. У хвоїнках сосни міститься багато вітамінів. З кожного дерева збирають до 10 кг хвої, я якої можна добути 1 г каротину і 15 г вітаміну С, а це річна норма для однієї людини. З хвої сосни виготовляють мазі, бальзами, які допомагають під час захворювань, а в результаті сухої перегонки соснової деревини одержують активоване вугілля. У народній медицині настої хвої застосовують як відхаркувальний засіб, сечогінний, протизапальний, жовчогінний засіб, а відвар бруньок – у разі рахіту, алергії, цинги, гастриту, туберкульозу, захворювань печінки, чудово освіжають, бадьорять, відновляють сили ароматизовані ванни із хвої. Хвойна ванна знімає втому, головний біль, покращує настрій.

-                     Діти, а хвойні дерева тільки служать людині?

Сосна служить не лише людині. Майже протягом усього року сосновою хвоєю харчується глухар. Для лося найкраща зимова їжа – це соснові гілки і кора. Білки ласують сосновим насінням, яке вміло витягують із гілок. Настій хвої на цукровому сиропі дають бджолам і одержують мед бурштинового кольору з приємним ніжним смаком.

Люди з давніх давен вірили у богів покровителів усього живого на Землі, були свої опікуни у природі, а на згадку про двох давньогрецьких богинь і сьогодні узагальнено називають рослинне царство – флорою, а тваринне – фауною. Надзвичайно важливу роль у формуванні особистості відіграють казки, легенди, прикмети, вірші, сповіді про наших супутників – рослин і тварин. Це перлини народної мудрості, що дійшли до нас із сивої давнини. Послухайте одну з них: чому хвойні дерева не скидають на зиму свого листя?

Чому хвойні дерева не скидають на зиму свого листя?

Було це під осінь, давним-давно. Пташки відлітали у вирій, де зажди було тепло й зелено і де пташкам є досить поживи. Одна пташка скалічила собі крильце і не могла відлетіти зі своїми товаришами. Вона залишилась одна і мусила перебути зиму в нашім краї.

-                     Найкраще мені буде у лісі,- думає собі пташечка. - Деревина має гарне,густе листя, допоможе мені і дасть раду, як і що робити, коли сніги випадуть і мороз потисне.

Першим ділом вона звернулась до берези.

-                     Прекрасна березо, - сказала пташечка, - у мене зламане крило,  дозволь мені оселитися у твоїх гілочках, щоб почекати, доки мої товариші повернуться.

-                     Ні, - відповіла береза. – ми тут у лісі маємо свої лісові пташечки, яким мусимо допомагати.

Пішла пташечка до дуба і просить про допомогу. Дуб також відправив її ні з чим. Він боявся, що пташечка поклює жолуді.

Простила пташечка бука, граба та ліщину, але всі вони не прийняли її під свій захист. Зажурилася вона, вирішила піднятися у гори.

Аж тут почувся голос:

-                     Пташечко маленька, куди ти хочеш летіти?

-                     Я й сама не знаю куди, голод і холод докучають мені, - сумно відповідала пташечка.

-                     Тоді йди до мене, - сказала молода ялинка. – Глянь, ось гілочка, тут буде тепло, можеш сидіти на ній цілу зиму.

-                     А мої гілочки захищатимуть тебе від північного вітру, - обізвалась смерека, що росла по сусідству.

-                     І я тобі допоможу, - відізвався ялівець з того боку ялини. – можеш ласувати цілу зиму моїми ягодами.

Так оселилась наша пташечка на гілочках привітної ялини, смерека дала їй захист від холодного північного вітру, а ялівець годував своїми ягодами.

Одного дня подув північний вітер, заморозив листя. Всі дерева стали сумні, втратили зелені блискучі листочки.

-                     Чи можу я заморозити листя всіх дерев? – спитав вітер мороза, який володів землею.

-                     Ні, - сказав зимовий цар. – З дерев, які дали бідній пташині притулок і оселю, не можна листків стрясати.

І від того часу з ялини, смереки, сосни, ялівцю не опадає листя, стоять вони вічно зеленими і влітку, і взимку, захищають птахів від негоди.

Діти ви сьогодні на уроці познайомилися з загальними ознаками голонасінних рослин, особливостями будови і різноманітністю. Яка ж роль голонасінних у природі та господарської діяльності людини?

По – перше Голонасінні утворюють величезні площі хвойних  і мішаних лісів, які людина кожний рік насаджує кожну рослину своїми руками.

·                    голонасінні збагачують повітря киснем

·                    ліси регулюють танення снігу, рівень води в річках, поглинають шуми, послабляють силу вітрів, закріплюють піски

·                    ліс – це «домівка» тварин

·                    деревина голонасінних слугує цінною сировиною для виготовлення  меблів, шпал для залізниць, стовпів

·                    сировина для виготовлення високоякісних сортів паперу

·                    хвоя голонасінних багата вітамінами особливо С.

·                    із живиці ялини отримують особливу речовину – комфорту, яка поліпшує діяльність серцевого м’яза

·                    ефірні олії отримані із живиці застосовують при виготовленні парфумів, у кондитерській та медичній промисловості

·                    велика різноманітність форм крони голонасінних, їхня краса має естетичне значення.

ІV. Узагальнення і систематизація вивченого.

«Вірю — не вірю».

Учням необхідно позначити пропоновані твердження позначками «+» — вірю або «–» — не вірю.

1) Життєві форми голонасінних — дерева, кущі, трави.

2) Молоді жіночі шишки сосни жовті, а чоловічі — бурі.

3) Запилення голонасінних здійснюється вітром.

4) Сосна та ялина належать до голонасінних рослин.

5) В Україні найбільш поширені гінкгові.

6) Насіння в голонасінних лежить на лусках шишок «голо», незахищено.

7) Серед голонасінних є квіткові рослини.

8) Шишки хвойних бувають чоловічі і жіночі.

9) Живиця — це смола хвойних рослин.

10) У хвойних немає листків, а є маленькі голочки — хвоя.

11) Деякі голонасінні не утворюють насіння.

12) Голонасінні мають потужну стрижневу кореневу систему.

Відповіді:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

– – + + – + – + + – – +

VІ. Підсумки уроку, аргументація оцінок.

VІІ. Домашнє завдання. Вивчити §38 за підручником. Дати відповідь на запитання.

Грип та

інші гострі респіраторні інфекціі.

Сьогодні у світі в 5 разів частіше,ніж на всі інші інфекційні хвороби, разом узяті, люди хворіють на грип та гострі респіраторні захворювання (ГРВІ – гострі респіраторні вірусні інфекції). Більш того: систематично виникають (мало не кожен рік) обширні епідемії грипу, що охоплюють цілі материки, а то і усю планету (такі епідемії називають пандеміями).

Захворювання на грип та інші ГРВІ небезпечні не стільки самі по собі, скільки тими наслідками (ослаблення імунної системи, поява інших, більш тяжких захворювань ), ускладненнями, які можуть призвести навіть до смерті.

Надзвичайно небезпечними захворювання на грип є для дитячого, ще не сформованого організму, особливо враховуючи той факт, що саме перебування у дитячих, шкільних закладах є для них додатковим ризиком більш швидкого виникнення захворювання через специфічну особливість вірусу грипу легко передаватися повітряно-крапельним та контактним шляхом. У зв’язку з цим в період осінньо-зимового періоду слід бути особливо обережними та дотримуватися певних правил безпечної поведінки з метою уникнення захворювань на гострі респіраторні інфекції.

В першу чергу слід усім, у тому числі в умовах освітнього закладу, особливо ретельно дотримуватися санітарно-гігієнічних правил особистої гігієни та санітарно-гігієнічних заходів у приміщенні школи, дитячого навчального закладу (обов’язкове провітрювання, вологе прибирання).

Також диференційовано використовувати оздоровчі можливості освітніх закладів сприяння здоров’ю: часникові кімнати, планову вітамінізацію, соляні шахти, ароматерапію тощо.

Всяку хворобу краще попередити, аніж потім лікувати.  У зв’язку з цим ведення здорового способу життя, раціональне харчування, вживання достатньої кількості чистої води, овочів, фруктів, адекватний режим фізичної-розумової праці (навчання) і відпочинку є прекрасним засобом зміцнення організму, його імунної системи, а значить і більш високої стійкості перед інфекціями. Окрім того, саме знання про хворобу, способи її попередження, правильну поведінку в різних ситуаціях також є дієвим засобом попередження інфікування на грип та ГРВІ.

Пам'ятка з профілактики грипу

та інших гострих респіраторних інфекцій

ГРІ — це велика група гострих вірусних захворювань, які характеризуються повітряно-крапельним шляхом передачі та переважним ураженням верхніх дихальних шляхів. Грип є найбільш поширеним гострим респіраторним вірусним захворюванням, особливість якого у надзвичайно швидкому поширенні і вираженій інтоксикації. Механізм передачі вірусу грипу — повітряно-крапельний. Грип може призвести до тяжких ускладнень з боку легеневої, серцево-судинної, нервової, ендокринної систем.

Профілактика захворювань.

Профілактичні заходи мають бути спрямовані, насамперед, на підвищення резистентності організму до дії збудників грипу, а також інших ГРІ та ГРЗ.

Ефективними, особливо у період підвищення захворюваності, фахівці відзначають наступні методи профілактики:

-         повноцінне харчування з включенням вітамінів у природному вигляді;

-         загартовування та часте провітрювання приміщень;

-         вживання загальнозміцнюючих та тонізуючо-імуномодулюючих препаратів та препаратів цілеспрямованої імуностимулюючої дії.

Високоефективними є рекомендації загального санітарно-гігієнічного спрямування, особливо в період епідемії, зокрема:

- часто мити руки з милом, особливо після відвідування громадських місць;

-         прикривати ніс та рот хустинкою (або одноразовими серветками), особливо при кашлі та чиханні;

-         широко застосовувати засоби нетрадиційної (народної) медицини, гомеопатичні препарати, оксолінову мазь.

На що необхідно звернути увагу при захворюванні на грип:

-         Існують деякі особливості клінічного перебігу грипу у різних вікових группах. У дітей молодшого віку передусім можуть з'явитися симптоми нейротоксикозу (блювання, судоми) навіть на тлі субфебрильної температури тіла. У осіб похилого віку на тлі ГРВІ загострюються серцево-судинні захворювання, активуються хронічні осередки інфекції, що суттєво впливає на клінічні прояви грипу.

-         Захворювання на грип здебільшого починається гостро, з проявів загальної інтоксикації (озноб, відчуття жару, сильний головний біль, біль в очах). Хворого турбують: загальна слабкість, ломота в попереку, суглобах, м'язовий біль, порушується сон. Привертає увагу вигляд обличчя хворого: гіперемія, одутлість, блискучі очі — загалом воно нагадує обличчя заплаканої дитини. Інкубаційний період при грипі коливається від декількох годин до 3 діб.

-         Здебільшого на другу добу хвороби з'являється сухий кашель, починає турбувати біль у грудях. На 3-5 добу кашель м'якшає, з'являється незначна кількість слизового мокротиння. Носове дихання порушене через набряк слизової оболонки.

-         Вже в перші години температура тіла може сягати 39-40°С, утримуватись на такому рівні 2-3 доби. Проте, якщо в подальшому гарячка продовжується або розвивається її друга хвиля (загалом триває довше 5-7 діб), це свідчить про розвиток бактеріальних ускладнень.

-         Лікування ГРВІ та грипу є складною проблемою, тому його має визначати лікар. Не потрібно займатись самолікуванням, це небезпечно! При своєчасному і правильному лікуванні хвороба закінчується повним одужанням. 

Додаткова інформація про грип та ГРВІ.

Грип та ГРВІ: лікування та профілактика

1. Що таке грип і ГРВІ

Грип — це гостре інфекційне захворювання дихальних шляхів, яке викликається вірусом грипу. У побуті грипом часто називають будь-яку застуду, що невірно, тому що, окрім власне вірусу грипу, схожі симптоми можуть бути викликані багатьма іншими (аденовіруси, риновіруси, респіраторно-синцитіальні віруси і т.і.).

Симптоми, які викликаються цими збудниками, дуже схожі. Тому вірусні захворювання дихальної системи були об’єднані в групу ГРВІ— гострих респіраторних вірусних інфекцій. З цієї ж причини точно встановити, який саме збудник став причиною конкретного випадку хвороби, опираючись лише на дані огляду хворого, неможливо.

Точно визначити збудника і поставити діагноз «грип» можна тільки використовуючи лабораторні методи діагностики, які, на жаль, не завжди доступні лікарю.

Також захворювання дихальних шляхів можуть бути викликані бактеріями (стрептококами, гемофільною паличкою, стафілококами та іншими). При цьому картина захворювання дещо відрізняється від вірусної, і при уважному розпитуванні і ретельному обстеженні можна, якщо не встановити точно, то припустити, що даний випадок викликаний бактеріальною, а не вірусної, інфекцією. Звичайно ж, остаточно визначитися з збудником можна, знову ж таки лише після лабораторної діагностики.

2. Як передаються ГРВІ

Зазвичай називається тільки один шлях передачі ГРВІ — повітряно-крапельний. Але він є не єдиним. Віруси, що викликають ГРВІ, мають тропність до слизових оболонок дихальних шляхів людини. Це означає, що міцно зафіксуватися і почати активне розмноження вони можуть, лише потрапивши на слизову носа, рота, горла, бронхів. Але для того, щоб туди потрапити, вірусам потрібно пройти шлях від інфікованої людини до хворого.

У першу чергу, вірусам потрібно залишити місце попереднього проживання. Будь-яка інфекція влаштована так, що в організмі вона викликає реакції, які сприяють її поширенню. Так, кишкові інфекції викликають пронос і блювоту, сказ — слинотечу, а респіраторні інфекції викликають чихання, сльозотечу і кашель.

Під час чхання, так само як і при кашлі, з рота хворої людини вилітають дрібні частки слини і мокротиння, в яких віруси містяться у величезних кількостях. Тому перший механізм передачі ГРВІ так і називається — повітряно-краплинний. Зазвичай частки вологи з вірусами вдихаються іншою людиною не відразу (для цього потрібно перебувати в безпосередній близькості до хворої людини), а після того, як вони осядуть на підлогу, висохнуть і знов піднімуться в повітря з пилом.

Інший механізм передачі респіраторної інфекції — контактний. Він довгий час залишався недоведеним і менш очевидним, ніж повітряно-крапельний. Тим не менш, він грає не меншу, а можливо, і більшу роль у поширенні простудних захворювань. Справа в тому, що перш ніж почати свою бурхливу життєдіяльність в новому організмі, вірусам потрібно, по-перше вижити в умовах зовнішнього середовища, а по-друге — подолати безліч захисних бар’єрів самого організму: це і фільтруючі волосини в носі, і мигдалики, і вії, і секреторні імуноглобуліни на самих слизових. Набагато простіше, якщо нова людина самостійно скоротить для вірусу цей нелегкий шлях.

Відбувається це так. Як правило, чхаюча або кашляюча людина прикриває рот рукою, сподіваючись запобігти поширенню інфекції повітряно-крапельним шляхом. При цьому вона і не підозрює, наскільки спрощує передачу своєї інфекції контактним шляхом. Справа в тому, що вся колосальна маса мікробів, яка повинна була вийти у відкритий простір, осідає на руці цієї ж людини. Яка розносить її з предметів побуту, в тому числі і тих, до яких торкаються інші люди. Або розносить її по руках друзів, колег і знайомих при рукостискання. Тим, у свою чергу, залишається лише доторкнутися своєю рукою до рота, носа, або протерти очі, які також вистелені сприйнятливою до ГРВІ слизовою оболонкою, і складний повітряно-крапельний шлях передачі скорочується для вірусу за часом і складністю в десятки разів.

Тому, другий механізм передачі грипу та інших ГРВІ — контактний. Ось чому важливо мити руки і уникати дотиків рук до власного обличчя особі при спалахах респіраторних інфекцій.

До цього варто додати, що збудники ГРВІ досить стійкі в зовнішньому середовищі. Так, вірус грипу може зберігати життєздатність поза організмом до 3-х тижнів. Тому зараження може відбуватися навіть через значний час після контакту хворої людини з предметами домашнього вжитку, дитячими іграшками, посудом, ручками дверей громадських закладів та ін.

З іншого боку, для успішного проникнення вірусу в організм важливий ще один фактор — кількість вірусних частинок, що потрапляють в організм. Чим їх менше, тим менше ймовірність того, що захисні бар’єри організму будуть подолані і виникне захворювання. Висока концентрація вірусів може зберігатися в закритих приміщеннях, особливо з великими скупченнями людей: офісах, школах, дитячих садках, громадському транспорті, магазинах. Навпаки, на відкритому повітрі зустріти достатню для зараження кількість мікробних часток практично неможливо.

Тому, всупереч поширеній думці, навіть під час сезонних спалахів ГРВІ, гуляти на відкритому повітрі зовсім не небезпечно. Набагато більше значення має, на якому транспорті ви їдете до місця прогулянки або роботи.

3. Симптоми захворювання

Після того, як збудник потрапив в організм, необхідний час, щоб він подолав захисні бар’єри організму і почав розмножуватися в достатній кількості, виявляючи свій вплив на організм. Цей час називається інкубаційним періодом. Для ГРВІ тривалість інкубаційного періоду становить від декількох годин до 3-х діб, в середньому 2 діб і залежить від агресивності вірусу, кількості вірусних часток і стану захисних сил дихальної системи.

Далі починає поступово розвиватися клінічна картина ГРВІ. Її можна розділити на 2 синдроми — катаральний та інтоксикаційний.

Катаральний синдром є результатом враження слизових оболонок і виявляється так:

-         сухість, першіння та біль у горлі (виникає при ураженні слизової оболонки глотки);

-          кашель (виникає при приникненні вірусу в слизову бронхів і на початку захворювання є сухим, ближче до кінця може ставати вологим, а при приєднанні бактеріальної інфекції — з відділенням жовтого (гнійного) мокротиння);

-          закладеність носа, пчихання (виникає за рахунок враження слизової оболонки носа; з розвитком хвороби з’являються світлі виділення).

До речі, слід сказати, що пчихання саме по собі не є ознакою захворювання. Це — захисний рефлекторний акт, який сформований у людини в результаті еволюції для того, щоб очистити дихальні шляхи від сторонніх предметів. Воно може виникати при попаданні пилу в носову порожнину, подразненні її різними речовинами. Часто воно виявляється при переході з холодного повітря в тепле приміщення, коли слизова оболонка носа різко висушується теплим повітрям (в холодну пору року вологість повітря в опалювальних приміщеннях значно знижується). Тому не слід відразу вважати людину, що пчихає, хворою.

-         зміна голосу ( є проявом інфекційного запалення слизової оболонки гортані;

вплив вірусу на слизову оболонку очей виявляється почервонінням кон’юнктиви, сльозотечею, іноді — світлобоязню.

Інтоксикаційний синдром , як правило, з’являється пізніше катарального і зникає раніше за нього, але водночас, є більш важким. Розмноження вірусів усередині клітин супроводжується утворенням небезпечних для людини токсинів. Руйнування заражених клітин веде до потрапляння цих речовин у кров, які й викликають картину інтоксикаційного синдрому.

Він (інтоксикаційний синдром)виявляється:

- підвищенням температури;

- ознобом;

- болем у суглобах і м’язах;

- в більш важких випадках — нудотою, блювотою і навіть втратою свідомості.

Для вірусних інфекцій дихальних шляхів характерні світлі, прозорі виділення з невеликою в’язкістю (фахівці називають їх серозними). До кінця захворювання вони можуть ставати жовтуватими. Якщо ж виділення з носа або бронхів стають густими, кількість їх різко збільшується, а колір стає темно-жовтим, це може говорити про приєднання бактеріальної інфекції.

Не зважаючи на велику різноманітність симптомів, для більшості людей ГРВІ, в тому числі і грип, є не важким захворюванням. Небезпеку вони становлять для людей, які мають важкі супутні захворювання: цукровий діабет, серцеву недостатність, хронічну ниркову недостатність, туберкульоз та інші.